Моя хата скраю

Я тут ні до чого


Previous Entry Add to Memories Share Next Entry
Чим далі в джунґлі, тим кумедніші журналісти
гусик
[info]biocherv
Почалося усе з того, що мені зателефонувала мила панночка із "Газети по-українськи" і попросила хутенько прокоментувати книгу в моєму перекладі - "Легенди з Книги Джунґлів". Хто не знає - це оповідання з Книги Джунґлів Кіплінґа, у яких НЕ йдеться про Мауґлі. З них лише два оповідання виходили українською у радянський час. Із Книги Джунґлів їх найчастіше вилучають, лишаючи лише повість про Мауґлі. У цих оповіданнях ідеться про сильну природу і сильну людину, почуття обов'язку, патріотизм і силу людського духу.

Наступного дня у інтернет-версії "Газети по-українськи" з'являється стаття під назвою (увага!) "У Тернополі видали 7 цензурованих оповідань Кіплінґа". Абстрагуємось навіть від назви статті, яка й сама цікавезна. З тексту я дізнаюся, що усі сім оповідань "українською мовою раніше не видавали". А ще "герої оповідання живуть не тільки у джунглях, але і на північному полюсі". (маються на увазі ескімоси і тюлені з-за полярного кола). На щастя, для паперового видання текст значно скоротили, лишивши лише необхідний мінімум. На щастя точний.

Однак передрук у мережі уже було не спинити. Портал "За Збручем" скопіпастив собі матеріал з деякими правками. Тепер назва стала звучати ще переконливіше (на щастя однозначно). "У Тернополі видали оповідання Кіплінґа, заборонені комуністами". На жаль, зазбручани скопіювали також і "у радянські часи їх викидали, бо тут йде мова про обов’язок, патріотизм і служіння державі", і про північний полюс і про "вперше надруковано".

Портал "Тернопільські новини" пішов ще далі.  Назва матеріалу стала звучати красиво і переконливо: "У Тернополі видали заборонені оповідання". Де написано, що "книжку раніше не видавали, бо радянська влада піддавала її цензурі" (такий формат книжки придумав я півтора роки тому, а радянська цензура, значить, не дозволяла видати!) Найцікавіше ж, що фраза, яка подається, як моя пряма мова "Ці оповідання не схожі на відомі розповіді Кіплінґа про пригоди хлопчика Мауглі" перетворилася чомусь на "Ці оповідання Кіплінга про пригоди хлопчика Мауглі".

Ось і думай, чи треба тобі така реклама...

Отак на прикладі одної недореклами можна прослідкувати недолугість сучукржурналістів: одна не дочула й добрехала, інші не тупо скопіювали;-))))
Ви цілком можете увійти в історію сучукр журналістики! Раніше в ІЖ такі історії любили збирати молоді й адекватні викладачі :-)))

Знаєте, а навіть не хочеться на ту горопашну жірналістку злитися. Адже скільки чудових, талановитих, працьовитих журналістів НЕ полізли в мережу в пошуках новинок, НЕ знайшли Легенди, НЕ зателефонували у видавництво по мій телефон і відповідно - нічого НЕ написали...
А історія дійсно цікава. А головне - тепер щотижня ґуґлитиму - раптом хтось ще передрукує? :)

Та й не треба злитися, просто увійти в історію і все тут ;-)))
А якщо серйозно - існує проблема: катастрофічно зменшується кількість журналістів, які пишуть новини. Пишуть самі, з своєї голови, пишуть, а не передруковують. Хтось написав текст (або переписав прес-реліз по-своєму) і решта копіпастує.
Іноді хочеться написати щось таке наголовуненалазюче і хай копіюють:-))))

Ой, Винни, это просто какой-то эпос...

Пісня про Нутиблінгів? А може навіть Дармаяна або Колєбала? Хтозна... :)

Вынесова книга. От "Вынос мозга". Или Телесова книга. От "Тяжкие телесные повреждения".

феєрично!
де памфлет? тема потребує озвучення! обіцяю перепостити:)

Дякую. Але заслуга не моя, а журналістів. памфлет писати лінуюся...

а все чому? бо творчєство в людей. ні щоб записати слова джерела - ні-ні, - ми їх заново "створимо", красивіше. ні шоб просто скопіпастити чужу новину - ми її перепишемо, красивіше.

ой блін...
Згадала, як десь у мережі знайшла статтю, що в Абабагаламазі вийде книжка "Джеймс і гігантський песик". Ну, тупо літеру пропустили у слові персик.
Й відразу уявилося, в які творчі мандри могла вилитися ця новина))))

You are viewing [info]biocherv's journal